О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Тех от лукавого избавлю и в искушенье не введу... - ученик Христа Господь во Плоти- в Теле- в Церкви Своей
И ныне глаголет всем нам
Чрез всех, кто является членами в Ней:
,,Внимайте Священным Словам!
Примите с любовью, чтоб Их исполнять,
(Ведь было и есть: Слово- Бог!).
Исполнится всё, что Они говорят.
Никто то нарушить не смог.
А кто не смирится под Ихнюю мощь,
Придёт искушенье к тому,
Как в ту благовествуемую ночь
К ученикам...и Петру.''
.
Написано после прочтения ,,Просьба Христа'' Кузнецовой и ,,Апостол Петр'' Изи Шмуль.
