Вдивляюся в небесну височінь
У час, коли ясні згасають зорі;
І Місяцю шепочуть: «Відпочинь,
Стомився ти, вже Сонце встане скоро».
Коли новий народжується день,
Його хмаринки білі сповивають,
А сонце сипле із гарячих жмень
Промінчики, які на росах грають,
Розписуючи золотом поля,
Де зріє збіжжя людям на потребу.
Про славу Божу каже нам земля,
Та про любов Його звіщає небо.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
поки земля нам каже, а небо звіщає
про те, що місяць не світило і не томиться, мабуть поет не знає
для чого знати? та у чім поезій ціни?
земля звіщає: тут можливі міни!
та нам не треба щось там обирати
ми знаємо про що треба звіщати!
Комментарий автора: До Мойсея питання, чи Місяць- світило.
Я про це ще не встигла сказати ніде.
Про метафори в школі мені говорили,
І я знаю, що в чоботах дощ не іде :-)
Николай Тарасюк
2014-10-04 20:53:33
Щоб там Павло не морозив, а вірш таки гарний! Комментарий автора: Дякую, Миколо,за увагу.Натхнення та радості у Христі.
Публицистика : Конкуренция - Антон Пишу о конкуренциии, глазами духовного видения, ведь каждая вещь имеет в себе информацию, и считывают ее ясновидящие. Так и форма хозяйствования, построенная на идеологии рынка, имеет в себе также некоторые качества, которые влаживает человек в произведенный продукт. Один влаживает Любовь, и люди живы Духом Любви этого человека. Другие влаживают корысть - и отравляют окружающих. Это называется строительством. Что в себе выстроим - тем и пользуем ближних своих и дальних!
