Не сумуй ти подруго моя,
Що життя так мчиться – стрімголов.
Ти недавно дівкою була,
Та твоя не згасла ще Любов.
Хоч роки минають, пам’ятай,
Ти для мене завжди: хоч-куди,
Не сумуй Світланко, не ридай.
Ми з тобою дівки назавжди,
Хай тебе кохає чоловік,
Навіть коли сліпнути почне.
Донечка хай радує повік,
Горе, хай домівку обмине,
І нехай завжди на твій поріг,
Прилітають анголи з Небес,
Щоб Господь життя твоє беріг.
Через всі спокуси щоб проніс.
Хочу я колись зустрітись знов.
Навіть хай, нам виповниться 100.
В цьому вірші вся моя любов,
З пам’яті нічого не пішло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : И вдруг запел петух - Людмила Солма
*) Примечание:
и сама не знаю... вот уж к чему и почему, но именно сегодня -
вновь вернулась к неприхотливым строкам моей "старой антресоли";
не оттого ли - что вдруг да нечаянно сложился и вот этот экспромт
в день современно-нынешний, сегодня?
