среди толпы многоголосой
их было отличить легко
кто Павлов, а кто Аполоссов
вопрос не ставил так, никто
и проповедуя премудрость
в единстве Духа и любви
несли народу закон царский
-любите ближних, вы свои!
Прошла годов большая веха
меняя ветхий лик земли
остался вечным из вопросов
Вы, чьи сегодня? Вы Мои?
-ответ толпы многоголосый
-а сам как думаешь Христос?
у нас в писанье разночтенье,
и каждый третий еретик.
я православный, я католик
я лютеранин, я баптист
я а я свидетель Иеговы
и протестантский активист
ведя с врагами веры войны
кроя писания куски
я в царстве божьем буду первым!
и ты мне боже помоги!
наш принцип, разделяй и властвуй
а кто сильнее тот и царствуй!
но что, же ты великий царь
иди ж скорей! мозги не парь!
------------------------------------------
это фантазия, друзья.
на самом деле, живём дружно
и в мире сём вот так нельзя
дружить церквами ,братьям нужно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
