Душа шукає душу братню в світі,
Щоб поєднатись з нею ув одну,
Забути між людей самотину
І разом в небеса летіти;
І разом по землі ходити,
І розуміти перестук сердець,
І знати, що судився реченець
Навзаєм всіх любити;
Усе здобуте на усіх ділити
І що не мати — віддавати все.
Жертовна дружба — радощі несе,
І хто не жертвував — тому не зрозуміти.
Ці пошуки диявол зневажає.
Чи висушив він душі і зчерствив?
Бо так багато маємо братів,
А братньої душі немає.
А рідної душі немає.
І кревні, й одновірці — у своє.
А очі, очі — світло з них не ллє,
А щось байдуже визирає.
Лиш Ти, Ісусе, Той, Хто всіх приймає.
Твоя душа — притулок мій.
Моя — знаходить супокій,
Як в неї поринає.
Комментарий автора: "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : Том 1. Смерть Иерусалима, рассказы, эссе - Николай Погребняк Хотя этот том правильнее было бы отнести к рубрике \"Проза\", чтобы не разбивать сборник сочинений я поместил его вместе с остальными тремя. В книгу вошла историческая повесть \"Смерть Иерусалима\", избранные рассказы и эссе.
Поэзия : Вифлеемская звезда - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
Не судите строго - этому неприхотливому стихотворению, как Вы видите по дате 06.01.1991г., уже без малого 17-ть лет... но, оно не утратило своей актуальности - в свете общемировых катаклизмов и сумбурности нашей россиийской... все течет переливаясь скорбностью людского долготерпения... и только символ Вифлеемской Звезды - приснопамятной в своей благостной неизменности - из века в век в одно и тоже время... знаменует землянам рождение Христа... единственного и бескорыстного многострадального нашего Мессии - во имя любви и добра...
Давным-давно, а если быть точнее – еще в далекие советские 1971-72гг, мой воспитатель - мой мудрый и добрый, несгибаемо прошедший тяготы невзгод сталинских лагерей, харбинский дедушка - сказал однажды, как мне тогда еще школьнице-комсомолке, показалось совершенно невпопад...
что наступит время, когда на вопрос своих детей – а кто же такой Ленин... родители не смогут дать исчерпывающий ответ... потому, что людская память, истрепав его тогдашнюю значимость, окончательно утратит знание этого имени... но, вот кто такой Христос будут знать и помнить все – от мала и до велика. Как бывают порой прозорливы старые люди...
Иллюстрация взята из Интернета
с поздравительной открытки - по ссылке которой
каждый из Вас может поздравить своих родных и близких
с праздником Рождества Христова:
http://www.invictory.org/ecards/preview.phtml?cat=&id=216
